Шийківка

Оновлення села

У 1950 р. відбулося перше об’єднання колгоспів. Було об’єднано колгоспи "Профінтерн" та "Імені Калініна", а в 1954 р. до них приєднали і третій колгосп "Імені М. Горького". І вже в 1963 р. колгосп назвали "50-річчя Жовтня". З кожним роком він міцнів та зростав.

Село Шийківка є центром колгоспу "50-річчя Жовтня", що розташоване у 12 кілометрах від райцентру. Нараховує 237 дворів, в яких проживає 696 чоловік населення.

1961 р. відзначився будівництвом клубу на 200 місць.

В цей час, в пам'ять про загиблих воїнів у роки Великої Вітчизняної війни в центрі села збудовано меморіальний комплекс, на меморіальних дошках записано 189 імен односельчан. Тут же поховані бійці, які загинули, захищаючи наш район: сержант Веретенніков І.В., рядовий Гаспарян В.А., Горін І.І., старшина Дикий В.П., рядові Дунаєв П.П., Кашапов К.М., Красноженов Д.Р., Лапін В.К., Лозовий О.П.

На початку 1974 р. жителі села одностайно обрали головою правління колгоспу "50-річчя Жовтня" Гомона А.І.

В 1980 р. у колгоспі збудовано нове приміщення восьмирічної школи. Правління господарства надало необхідну допомогу в обладнанні кабінетів та художньому оформленні школи.

Нова реформа школи вимагає більш тісного контакту між колективом базового господарства і підшефним навчальним закладом. Вожаті-виробничники з колгоспу очолили гуртки "Юний радіолюбитель", "Юний механізатор" тощо. Діти з радістю навчаються в цих гуртках. Під час літніх канікул школярі постійно працюють у господарстві, проводять догляд за молодняком ВРХ, випасають його. На уроках продуктивної праці виготовляють ящики для перевезення овочів і фруктів, птиці, виготовляють держаки для мітел тощо. Обладнання майстерні дозволяє робити ці речі.

Всьому району відомий сад, що розкинувся на околиці Шийківки. Тут радують око груші різних сортів, яблуні, на яких визрівають десятки, сотні дерев – ранні і пізні сорти плодів.

Започаткований сад був ще у 1953 р. На його закладку виходило все село, всі колгоспники, весь народ взяв участь у закладенні колгоспного саду, навіть діти.

Багато років і сил віддав садку, його розвитку садівник Павло Кирилович Грищенко. Разом з такими ентузіастами як і він, дбайливо доглядав кожне деревце, воював з бур’янами, знищував шкідників.

Шийківській восьмирічній школі дуже пощастило, що її споруджено саме поблизу саду, майже на його території, і діти мають можливість втішатися красою природи, докладати і своїх рук до примноження її багатств.

Садок майже щороку дає прибуток. За фруктами приїжджають в Шийківку і з Борової, і з Ізюму, з інших районів, з господарств і сіл нашого району.

1982 рік – другий рік одинадцятої п’ятирічки. Значно покращали матеріальні умови працівників села. Механізовано багато трудових процесів, які колгоспники виконували вручну. Колгосп має 39 тракторів, 14 комбайнів, 23 автомобілі. На фермах розміщено 3794 голів великої рогатої худоби, 447 голів свиней, 1800 качок.

Партійну організацію колгоспу очолює Лютий М.П., головний бухгалтер колгоспу – Грабар В.К.

Починаючи з 1985 р., в селі газифіковано понад 70 будинків. Одночасно ведеться і будівництво водопроводу. Все це відіграло помітну роль у вирішенні кадрової проблеми на селі, але приплив населення в цей час помітно зменшився.

Не останню роль тут відіграло й те, що людей не задовольняє якість житла, яке їм пропонують. Адже більшість новобудов у тому вигляді, в якому їх залишають будівельники, для житла ще непридатні.

Колгосп має 4230 га землі, із них 3112 га орної. На тваринницьких фермах нараховувалось більше 3000 голів ВРХ та свиней. Господарство спеціалізується на вирощуванні нетелів, розвинене також молочне тваринництво і виробництво зерна. В господарстві трудиться близько 50 механізаторів.

Ганна Токар, 1987 р.: "Мій батько загинув у громадянські війну. Мені тоді, найменшій у родині, минув рік. А перед початком Великої Вітчизняної війни я вже працювала трактористкою у Борівській машинно-тракторній станції. Старші п’ятеро братів і сестер роз’їхалися хто куди, а я залишилася з мамою в рідному селі. Тож і вибрала хліборобську професію. Не знаю, що спонукало мене стати трактористкою, але й зараз відчуваю потяг до техніки. І якби було здоров’я і ті молоді роки, неодмінно знову обрала б собі цю професію. Тим більше зараз, як поглянеш, яка техніка надходить на село. А які умови праці механізаторів. Зайдеш, бувало, до колгоспної майстерні: тепло, затишно.

В дні моєї юності такого не побачили б. працюєш десь далеко в полі. Настав час обідати. Влаштуєшся під скиртою, або гарбою з соломою, якщо її привезуть на поле.

А якщо ремонт? Робиш його, практично, під відкритим небом і в дощ, і в холод. Вручну знімали коробки передач, двигуни, вручну і ставили їх на місце. Але тоді ніхто не зважав на труднощі. Працювали завзято. Разом зі мною трудилися трактористками мої землячки з Борівщини Домаха Мішура та Марія Чашка. А очолював бригаду Паша Панченкові з Сумщини.

Війна застала нас за мирним трудом. Доводилося працювати в полі, виключаючи на ніч освітлення. Аби німецькі літаки не виявили трактори.

Під час першого наступу німців на Харківщину, я разом з іншими членами бригади евакуювалися на південний схід. Але нам вдалося вийти тільки на Сватове. Повторно ми дійшли далі, але німецькі літаки розбомбили нашу колону. І вже як визволили Борівщини від німецько-фашистських загарбників, то відшукували розбиту техніку на військових дорогах у полях. Знімали з неї справні запасні частини і комплектували трактори. І знову праця на благо Вітчизни…"

У 1987 р. господарство вперше одержало 346 тисяч прибутку. Сума невелика, але для колгоспу це вже багато. Тим більше, враховуючи рентабельність минулого року, яка склала 20,4 відсотка, можна говорити про добрі перспективи на наступний рік. Та не дивлячись, на це основною проблемою нормального розвитку господарства є нестача спеціалістів у галузі.

В цей час власними силами господарства осушено 19 га боліт (загальна їх площа близько 90 га). Це дало змогу випасати на цих площах поголів’я корів і отримувати прибавку понад 400 літрів молока від кожної з них. Щомісяця господарство здає молока державі на 60 тисяч карбованців.

В селі є фельдшерсько-акушерський пункт, ясла-садок, АТС, чотири магазини. В приміщенні клубу знаходиться сільська бібліотека (завідувач Устименко М.Ф.) з книжковим фондом понад 9 тис. екземплярів. Бібліотекою користуються  біля 400 дорослих та 70 дітей.

Партійна організація колгоспу налічує 45 комуністів і 2 кандидати, комсомольська – 24 комсомольці.

Чималий загін трудівників села нагороджено орденами і медалями за добрі трудові успіхи в праці. Серед них В.І. Скрипка, кавалер ордена Трудового Червоно Прапора і ордена Жовтневої революції, О.М. Кравцов та О.Г. Шишкін кавалери орденів "Знак Пошани".

1988 р. – успішно проводиться газифікація села. Вже зараз до 100 будинків підведено газ і сім'ї користуються ним. На черзі ще 20 будинків. Для підключення газу завезено обладнання ще на 50 будинків. Вирішується питання з проблемою забезпечення жителів сіл водою. Нинішнього року прокладено до 5 кілометрів водопровідних труб. Незабаром воду отримають жителі Горького.

Село жило – виросли нові вулиці, практично повсюди по них асфальт. Збудовано гараж для автомобілів (очолює Печений В.В.), ангар – для збереження сільськогосподарських машин (очолює Устименко В.В.).

На МТФ №1 та №2 встановили молокопроводи. Це дозволило повністю вирішити питання з кадрами тваринників.

За цей рік до колгоспу прийнято понад 20 чоловік. Серед них багато молодих трудівників.

У 1989 р. умови праці, побут трудівників села помітно поліпшилися. До цього необхідно додати оплату праці. Приміром, у механізаторів, які працювали в підрядному загоні середньомісячна оплата праці за рік складає понад 300 карбованців, а доярок – до 250.

Помітно зросла кількість дітей у селі.

У школі навчається понад 100 дітей, а декілька років тому їх знаходилось там лише 76.

Першість в соціалістичному змаганні не тільки в колгоспі, а й в районі веде екіпаж комбайнерів у складі М.О. Устименко та В.М. Дідусенка. Своїм комбайном "Дон-1500" вони намолотили більше 800 тон зерна. Цьому результату сприяли не лише широкі технічні можливості нової машини, а й добросовісне ставлення до роботи кожного члене екіпажу. Оперативно відвозять від комбайна трактористи І.О. Ворона та С.Є. Хватов, а зерно – шофер В.І Фалько.

В числі правофлангових району екіпаж комбайна "Дон-1500" в складі комбайнерів Д.М. Ворони та О.Г. Шишкіна.