Шийківка

Гороховатська Богородична пустинь або Гороховатський монастир одне із найдавніших релігійних утворень, які існували на території нинішньої Борівщини. Точна дата його заснування достеменно не відома. Чоловічий монастир був заснований в кінці XVII  ст. на річці Оскіл неподалік сучасного села Гороховатка Борівської селищної ради.

Опис монастиря дається в «Історико-статистичному описі Харківської єпархії. Відділ І. Короткий огляд єпархій та монастирів» за 1852 рік.

Гороховатська Богородична пустинь перед закриттям в 1788 р. знаходилась на лівому березі Оскола, поблизу хутора Борового; а до цього вона розташовувалась на правій стороні цієї р. Оскіл, біля підніжжя скель Гороховатських, на самому березі цієї річки.

В Борову перенесена вона була в 1760 р. через те, що колишньому місці Оскіл під час водопілля затоплював не тільки монастир, а й саму церкву. Гороховатські жителі, до самого закриття монастиря, в день Різдва Богородиці, в храмове монастирське свято, ходили з хресним ходом в монастир на нове місце.

В відомості 1784 р. так описано цю пустинь: «лежить на лівому березі Оскола, біля озера Піщаного та двох безіменних; вона більша штату, навколо неї огорожа з двома баштами; в тій огорожі церква в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці; будівельна та братська келії дерев’яні».

Коли і ким заснована була Гороховатська пустинь, достеменно не відомо. Але за актами видно, що в 1698 р. вона вже існувала і вже тоді була під відомством Святогірського монастиря.

В указі від 2 серпня 1736 р. монахиня Макрина вказує, що вона пострижена в 1712 р. в приписній до Святогірського монастиря Гороховатській пустині архімонахом Севастіаном. В описі Святогірського монастиря 1758 р. Гороховатська пустинь також показана приписною до Святогірського монастиря.  – Актом 1698 р. полкової ратуші Ізюмського полку ізюмський козак Іван смачний, бувший Гороховатський сотник, продав Гороховатській обителі наміснику отцю Іоанну за 10 талярів свій двір в Гороховатці з садком та поле, яке, за його словами, він і нині обробляв на користь обителі.

За документами відомі наступні її настоятелі:

1. Намісник ієромонах Іона в 1698 р.
2. Ігумен Василій Базилевич, про якого йде мова в указі від 28 квітня 1765 р.
3. Будівельник ієромонах Йосип Янкевич з 1766-1776 р.
4. Будівельник ієромонах Мелхіседек. Про його призначення в указі від березня 1777 р. говориться наступне: «За доповіддю консисторії, Його Преосвященства конфірмованого, вирішено на місце покійного Ізюмської Гороховатської Богородничної пустині будівельника ієромонаха Йосипа в основну пустинь призначити хрестового дому Його Преосвященства ієромонаха Мелхіседека». Потім додається, щоб новий будівельник з економом обителі ієромонахом Калістратом та старшою братією при Савинському священником Іоанном, який займав тоді посаду духовного управителя, «тієї пустині володіння, якого б звання він не був, проти попередніх описових книг завіряв і знову описував і що проти попереднього опису прибуло або за яких умов зменшилось, відмітив і двома підписами підтвердив своїми і одним братським», при завіренні депутата священника Іоанна.
5. Будівельник ієромонах Лаврентій Карпинський 1779 р.
6. Будівельник ієромонах Аврамій, за стараннями якого в 1781 р. була обмежована монастирська земля.
7. Будівельник ієромонах Калістрат, яким до цього був економом пустині.
8. Останнім будівельником був ієромонах Іоіль. Під час закриття пустині він і братія – ієромонах Савва, ієродіакон Александр та монах Яннуарій, за призначенням консисторії від 13 листопада 1788 р. повинні були перейти в Путивльську Совропієву пустинь, але за своїм бажанням вони перейшли в Куряж.

Пустинний храм був перетворений в приходський для монастирських селян, а в 1794 р. перенесений на інше місце для утвореної тут слободи Борової, на місці ж храму було утворене кладовище. В Борівському храмі, до цього пустинному, зберігалась Охтирська ікона Божої Матері, до якої народ звертався з особливою вірою.

У відомості генерального межування 1784 р. показано всі землі Гороховатської пустині в двох дачах 2344 дес. в тому числі лісу 88 дес., орних земель 728 дес., сінокосів 1157 дес. Пустинь оточена була багатими родючими садами, від яких нині і сліду не залишилось, ліс також майже знищений.