Шийківка

За книгою: Ісаїв Лесь Відкрий для себе невідому Борівщину (нариси з історії) / Лесь Ісаїв. –

Харків: Друкарня ТОВ «Діса плюс», 2020. – 224 с.

Із часом усе більше зростали потреби суспільства в освіті. Розвиток промисловості й сільського господарства вимагав від працівників певних знань, загальних і фахових. Усе це й змушувало царський уряд не лише розширювати мережу навчальних закладів, а й періодично вдосконалювати їх.

Поряд з іншими була проведена й реформа школи. У галузі початкової освіти 14 липня 1864 року було затверджено «Положення про початкові народні училища». За цим положенням, усі типи початкових шкіл повинні були працювати за єдиною програмою й планом і отримували одну назву – початкові народні училища. Жінки нарешті одержали дозвіл на вчителювання. Почала розширюватися мережа початкових шкіл.

Сільська школа, 1900 рік

У 1892 році був проведений докладний перепис усіх шкіл Російської імперії, у тому числі й у Харківській губернії. Проводився він за спеціально розробленою анкетою, у якій було декілька десятків найрізноманітніших питань, що охоплювали різні аспекти життя школи. В архівній справі «Статистичні відомості про стан і роботу початкових училищ Харківської губернії на початку 1892 року в Зміївському, Ізюмському, Куп’янському, Старобільському повітах, т.2» ми знаходимо частину анкет, що стосуються й шкіл Борівщини; у цих анкетах, які заповнювали особисто вчителі, дуже цікаві відомості про наші школи.

Із них ми дізнаємося, що всі школи (училища), які тоді існували на Борівщині, були однокласними з трирічним курсом навчання. Усе навчання вів одночасно з усіма учнями один учитель. У фондовій справі знаходяться тільки анкети на Маліївське, Калинівське, Гороховатське, Нижче-Солоненське, Шийківське, Радьківське і на два Піско-Радьківські початкові народні училища. Про інші школи анкет не збереглося. За матеріалами анкет і розповідаємо про те, якими школи були в 1892 році.

До цього слід додати ще й те, що Куп’янський повіт займав у губернії перше місце за кількістю учнів початкової школи, які припадали на одного вчителя. Якщо по губернії норма на одного вчителя була 50 учнів, то в Куп’янському повіті приходилось у середньому 57 учнів. У 1908 році в Шийківській школі один учитель був на 77 учнів.

У вищезазначеному статистичному довіднику цей показник (кількість учнів на вчителя) характеризується, як «ступінь обтяжливості вчительської служби».

Шийківське початкове народне училище відкрите в 1884 році. Побудоване на кошти селян, витрачено на будівництво 260 рублів. Будівля з дерева, складається з двох кімнат, власне класу – 7*7 аршин (4,9*4,9 м) і квартири вчителя. Стоїть школа на пагорбі майже в кінці хутора. Поблизу немає ні торгових приміщень, ні «пітєйних» закладів.

Школа утримується в громадському приміщенні на кошти Куп’янського земства й місцевих селян: земство платить законовчителю (священнику), 2/3 «жалування» вчителю, опалюють школу й утримують «прислугу» (людину, яка опалює й прибирає школу).

Учитель має річного «жалування» 200 руб., законовчитель – 70 руб., прислуга – 10 руб., опалення – 10 руб., навчальні посібники – 15 руб. Законовчитель отримує 1 руб. за урок, більше 70 уроків у рік не проводить.

Учителька – почесна громадянка (особливо привілейований стан міщан, зокрема заможних купців) Євламінія Олександрівна Рубінська, родом із села Гусинка, навчалася у Вовчанській жіночій прогімназії, атестата на звання вчителя не має. Учителька перебуває при цій школі 4 місяці, це її перше місце. Про свій сімейний стан не повідомляє, мабуть, не одружена.

Підручників достатньо, отримуються з Куп’янського земства. Наочних посібників не має. Бібліотека складається з 85 примірників книг, з яких 52 – це випуски «Читальни народной школы», декілька примірників «бесед по земледелию» видання Деврієна, декілька примірників творів Тургенєва. Журналів для школи не передплачується.

На запитання анкети, у чому користь бібліотеки, вчителька відповідає, що учні «черпають із книг відомості, а також, читаючи, розвивають розумові здібності й виробляють механізм у читанні». Жодних періодичних видань і газет не передплачує. Попечителем школи вибраний сільською громадою місцевий селянин Севастьян Васильович Гноєвий. Школу відвідує дуже рідко й пожертв ніяких не робить.

Кількість учнів у Шийківській школі:

З 29 учнів у 1891-1892 н.р. двоє міщан, усі інші – селяни. Усі православні. Живуть від школи близько. Заняття в школі тривають із 4 вересня до середини травня – 180 навчальних днів на рік. Уроки тривають із 8:00 до 16:00. Пропущено учнями за рік днів: 180 – «з волі батьків», 50 – через хворобу, 38 – через негоду, 10 – через місцеві свята, 120 – «по нєрадєнію», 22 – через відлучки з місця проживання. Учителька відверто зазначає, що ніякого впливу ця школа на тих, хто її закінчив, е має: «Як правило, ті, хто закінчив школу, починають працювати в своєму господарстві».

Порівняно з 1892 роком, у 1908 році стан народної освіти на Борівщині дещо поліпшився, розширювалася й освітня мережа: відкривалися нові школи, для тих же, які існували й раніше, були збудовані нові приміщення, зросла кількість учнів та вчителів тощо.

За тогочасним офіційним довідником «Начальное народное образование в Харьковской губернии за 1908 год…», даємо коротку характеристику цих шкіл.

Шийківське початкове народне училище існує з 1885 року (за точнішими архівними відомостями, з 1884 року), у цьому приміщенні – з 1902 року. Розташоване на громадській землі (600 саж² – 1260 м²), огороджене. Збудоване на громадські кошти й належить громаді. Будівля дерев’яна, дах залізний, фундамент цегляний, підлога дерев'яна.

Одна класна кімната 9*13*5 аршин (6,3 м*9 м*3,5 м), розрахована за площею й об’ємом на 61 учня. Дуже тісно. Є роздягальня, сарай, погріб, туалет на вулиці роздільний. Школа має 4 вікна, дві кватирки.

У школі квартира вчителя (36 арш² – 25,5 м²). Є шкільні меблі на 82 учні. «Потрібна ще одна школа в слободі» – зазначає документ. Заняття закінчилися 4 травня, розпочались 28 вересня – 136 навчальних днів. «Скільки днів тривали перерви в навчанні: 54 дні». Бібліотека: 18 книг, 14 назв підручників (439 примірників), 308 книг для позакласного читання.

Річна платня за навчання стягується з інших громад. Кожен учень платить за навчання 3 руб. за рік (це найбільше в той час на Борівщині). Перше відділення школи – 25 хлопчиків і 12 дівчаток, 2-е – відповідно 22 і 6, 3-е – 9 і 13, усього в 1908 році – 56 хлопчиків і 21 дівчинка. Екзамени витримали 5 хлопчиків і 3 дівчинки. На 01.01.1909 року усього в школі 58 хлопчиків і 20 дівчаток.

Багато цікавого про народну освіту Борівщини та її школи можна дізнатись, вивчаючи «Отчеты и доклады Купянской уездной земской управы Купянскому очередному уездному земскому собранию сессии 1912 года. Вып. 1».

Тут же наводиться докладний статистичний матеріал за 1912 рік по кількості учнів у школах Борівщини:

В «Отчетах и докладах Купянской уездной земской управы…» наведені відомості за 1912 рік щодо результатів екзаменів у школах.

У звіті земської управи за 1912 рік наводяться прізвища вчителів, які працювали в народних училищах Борівщини, та їхній освітній рівень:

• Шийківське: вчителька А.Б. Басмонова (прогімназія).

Певну роль у поширенні освіти відігравали так звані «народні читання». Вони проходили в приміщеннях шкіл або сільських управ. «Народні читання» мали форму лекцій, художнього читання вголох прозових та поетичних творів і в окремих школах супроводжувалися показом картинок «чарівного ліхтаря» (апарат для проекції зображень, нанесених на пластини зі скла) та прослуховуванням музики з використанням грамофона.

Тут же у звіті наводяться відомості про народні читання в 1911/1912 навчальному році на Борівщині.

У звіті земської управи відзначається певна роль у поширенні освіти також і безплатних народних бібліотек. У 1912 році на Борівщині існувало 12 таких бібліотек.

В Шийківці бібліотека була відкрита в грудні 1912 року. Згідно зі статистичним довідником «Список учебных заведений Харьковской губернии на 20 декабря 1914 г.», на Борівщині в цей час існувало 26 шкіл.

Шийківське початкове земське однокласне трирічне змішане училище (2 комплекти).

Із 8 липня 1942 року до початку лютого 1943 року Борівський район знаходився під німецькою окупацією. Існує стереотип, що в ті часи школи зовсім не працювали й німецькою владою будь-яка українська освіта в цей час була суворо заборонена.

Насправді діти Борівщини не мали змоги ходити до радянської школи ще за рік до німецької окупації протягом усього 1941/1942 навчального року. Це було зумовлено тим, що вже 25 жовтня 1941 року лінія фронту впритул наблизилася до Ізюма.

Борівський район безпосередньо став прифронтовою зоною, повсякчас існувала реальна загроза захоплення території німецькими військами. Приміщення більшості шкіл району в цей час займали польові госпіталі Червоної Армії, її штаби та численні військові частини. Саме тоді зазнали найбільшого руйнування будівлі та матеріальна база місцевих шкіл: спалені парти, столи, шафи, книги, знищена наочність, вибиті вікна, зникли двері.

Інспектор райвно у своєму наказі суворо вимагав від управляючого громадським господарством «Профінтерн» (колишній Шийківський колгосп): «Відділ освіти пропонує Вам негайно закінчити ремонт школи й перевезти з калинової 10 штук парт, оскільки зробити свої Ви виявилися неспроможними. Це розпорядження мусить бути виконано в триденний термін, в іншому випадку Ви будете поштрафовані».

Усього на кінець жовтня 1942 року у 28 початкових школах Борівського району нараховувалося 2520 учнів, із них: Шийківка – 97.

Щосуботи кожна школа за попередній тиждень мусила докладно інформувати райвідділ освіти про стан відвідування, причини пропусків учнями занять та вжиті щодо них та їхніх батьків заходи.

У Шийківській школі відвідування становило 79,6%, не відвідували заняття 14 учнів. Тут теж вживалися вчителями зазначені вище заходи. Крім того, «список невідвідуючих учнів передавали в сільуправу, де староста викликав деяких батьків, але це давало мало наслідків, тому що з боку сільуправи жодного батька не було поштрафовано, не дивлячись на неодноразове попередження старости про погане відвідування. Також для покращення відвідування посаджено сапожника на ремонт взуття учням».

У звітах більшість шкіл зазначають задовільну успішність учнів – 80-90% – та особливо те, що програма за півріччя виконана повністю, однак щодо цього є певні сумніви.

Завшколою Шийківки зазначає, що не виконана програма IV класу, бо «немає того матеріалу, який зазначається в програмі».

Усі школи Борівщини в період окупації були забезпечені відповідними кадрами; крім учителів, у кожній школі були техроби (прибиральниці)

Школи Борівського району (жовтень 1942 – лютий 1943 року):

Чотири місяці роботи шкіл Борівщини в нових умовах показали, що освітяни та місцева влада успішно відновили навчання дітей після річної радянської перерви й руйнувань.